MixFin: З чого почався шлях Марії Курашкіної? Яка подія підштовхнула вас опинитися там, де ви є зараз? Можливо, почнемо з освіти чи першої роботи?
Я маю дві вищі освіти. Перша — технічна, здобута в Київському політехнічному інституті за спеціальністю «автоматизація та управління теплоенергетичними процесами». Друга — фінансова освіта.
Я мала невеликий досвід роботи за першою спеціальністю, а згодом пішла у декрет. Вихід з декрету став для мене водночас і початком підприємницького шляху. Мій шлях у підприємництві почався у 2016 році після туристичної подорожі з друзями до Грузії. Після цієї поїздки із відвідуванням винних заводів і підприємств я зрозуміла, що в моєму щойно збудованому спальному районі в Києві бракує місця, де можна було б знайти якісне вино, отримати консультацію та, можливо, продегустувати його.
Я захотіла створити простір, де люди, що знаються на вині, могли б обрати свою улюблену пляшку або спробувати щось нове, а ті, хто не розуміється у вині, змогли б знайти напій відповідно до своїх уподобань і стати хоча б трохи обізнанішими у винній культурі. Так з’явився «Probka Wine Shop».
Проте на початку діяльності я зіткнулася з низкою викликів: бізнес вимагав не лише підприємницького досвіду, оренди приміщення та найму персоналу, а й отримання ліцензії, знань сомельє та високорівневих комунікаційних навичок для співпраці з великими імпортерами алкогольної продукції.
MixFin: Що було першим – «Бінокль» чи соціальні проєкти?
Я підприємниця з досвідом. У мене були не лише успішні проєкти, а й закриття бізнесів. Але відповідаючи на запитання можу сказати, що загалом першим був «Бінокль».
Після кількох років розвитку винного простору та його закриття я приєдналася до команди «Бінокль Кава» як маркетолог у 2018 році. Це була молода та амбітна компанія, що мала великий запал, щоб забезпечити весь Київ смачною кавою. У цей час ми розширили мережу, провели ребрендинг і почали готуватися до запуску франшизи.
Пропрацювавши певний час як найманий працівник, я зрозуміла, що хочу повернутися до підприємництва, але більше не бажаю мати справу з алкоголем. Якою б високою не була культура виноробства та винопиття, алкоголь руйнує!
Я відкрила ювелірний бізнес, і саме тоді почала глибоко занурюватися у місію, ідеологію, цінності та все те нематеріальне, що формує основу бренду, який люблять. Мене надихала ідея сприяти щастю жінок незалежно від віку. Так з’явилася мікропрограма – трансформаційний проєкт, який демонстрував перевтілення жінок після 60 років.
І тут почалася соціальна діяльність. Цей проєкт виріс у масштабну соціальну ініціативу, що залучила українські та міжнародні бренди, зокрема благодійний фонд «Життєлюб», який підтримує людей третього віку, салони краси «Backstage», академію стилю і дизайну «Андре Тан», компанію «Біокон» та BOLT (таксі). Проводили спеціальні проєкти з компаніями «Oh My Look», «GBar» та іншими брендами fashion-індустрії. Потужні та впливові бренди зі спільними цінностями долучалися до наших проєктів і сприяли їх реалізації.
З початком повномасштабного вторгнення ми змінили напрямок діяльності і почали фіксувати історії українських жінок. Створили фотопроєкт, у якому зібрали 12 історій жінок, що, рятуючи своїх дітей від війни, евакуювалися до Польщі. А потім, як логічне продовження, ми приступили до написання книги з метою висвітлення різностороннього досвіду українок.
Я є третім партнером компанії «Бінокль Кава» і відповідаю за європейський напрямок. Ми розпочали діяльність із запуску експансії компанії в Польщу. Ця компанія понад 10 років успішно працює на українському ринку, а тепер ми розвиваємо партнерську мережу цифрових кав’ярень у Польщі. Спершу ми створили власну мережу, на якій протестували ринок та провели необхідні дослідження, після чого розпочали ретельне вивчення польського споживача, аналіз конкурентного середовища та розширення мережі разом із франчайзі-партнерами.
Що мене здивувало?
Найперше – мене приємно здивувала простота відкриття бізнесу в Польщі. Більшість консультаційних послуг для підприємців надають українці, які раніше переїхали сюди. Вони активно допомагають із вирішенням питань і роз’ясненням бюрократичних процедур.
По-друге, перевірка з податкової може завітати додому лише для підтвердження адреси – це не пошук порушень, а звичайна робоча процедура.
По-третє, офіційні листи від державних установ, наприклад, від санепідемстанції, надходять у паперовому вигляді і зазвичай мають суто інформаційний або підтверджуючий характер. В Україні, отримавши подібний лист, ми звикли очікувати проблем чи штрафів, а тут – це просто підтвердження того, що все в порядку.
Що хотіла б перенести в Україну?
Я дуже хочу, щоб українські підприємці не боялися перевірок та взаємодії з державними службами, а останні, у свою чергу, були справжньою підтримкою для бізнесу, надаючи сервісні послуги та сприяючи його розвитку. У Польщі податкова, санепідемстанція та інші органи виконують свою роботу, не шукаючи підстав для штрафів. Це створює зовсім інший рівень довіри та співпраці між бізнесом і державою.
Саме таку модель відносин я хотіла б побачити й в Україні.
Кожна криза спочатку приносить невизначеність, але згодом відкриває нові можливості.
Пандемія COVID-19 змусила наших партнерів переосмислити бізнес-модель. На той час у компанії в Україні вже діяли класичні кав’ярні ToGo по всьому Києву, проте локдауни призвели до закриття деяких закладів, а ті, що залишилися, працювали на межі рентабельності. Саме тоді ми розпочали перші тести формату цифрових кав’ярень – повністю автономних закладів самообслуговування.
Основним завданням було забезпечити, щоб якість напою не відрізнялася від тієї, яку готує бариста в традиційній кав’ярні. Для цього компанія прийняла стратегічне рішення працювати з натуральним молоком, як це роблять у звичних кав’ярнях. Це дозволило зберегти смакові характеристики та залучити нову аудиторію.
Повномасштабна війна також стала кризою, проте вона принесла нові можливості – у цей період активно розвивалася франшиза цифрових кав’ярень.
Чому саме франшиза?
Ми зайшли в нішу мікро-франшиз. Раніше відкриття кав’ярні чи ресторану за франшизою вимагало інвестицій від 100 до 200 тисяч євро. Ми створили бізнес-модель, яка об’єднала всю інтелектуальну власність, накопичений досвід, аналіз помилок, розроблені процеси та фізичний бізнес в одному рішенні – і все це коштувало лише 5–6 тисяч євро.
Це фактично стало нашим ноу-хау. Ми надали можливість людям, які мріяли про власний бізнес, розпочати підприємницьку діяльність без необхідності інвестувати сотні тисяч євро одразу.
Під час війни багато людей втратили роботу й зрозуміли, що їм потрібен бізнес, менш залежний від зовнішніх факторів. Для когось це став першим підприємницьким досвідом: одні інвестували в свій перший бізнес разом із досвідченим партнером «Бінокль Кава», а інші розподілили ризики, купуючи кілька франшиз одночасно та створюючи власну мережу для диверсифікації доходів.
Кава – це високомаржинальна ніша, і наша модель дозволила багатьом людям розпочати бізнес із мінімальними ризиками.
MixFin: Якби вас попросили оцінити складність входу скажімо так в нішу франчайзингу, то як би ви її оцінили за шкалою від 1 до 10?
Франшиза – не продукт і не самостійний бізнес, а спосіб розширення та масштабування діючого бізнесу. Якщо людина створює продукт і одразу починає продавати франшизу, що стає її основним бізнесом, це нагадує коротку гру і свідчить про неповне розуміння системних процесів у бізнесі.
Що таке франшиза? Це інтелектуальна власність – система, створена за допомогою людських та фінансових ресурсів, побудована на основі успіхів і помилок. Це оцифрований досвід: перевірені процеси, оформлені документи, протестована бізнес-модель, а також команда за спиною та постійна підтримка спеціалістів, які пройшли цей шлях багато разів.
Недостатньо створити продукт і одразу починати продавати франшизу – спочатку потрібно відкрити власну мережу, протестувати її на різних аудиторіях і локаціях, а лише потім масштабувати бізнес. Франшиза – це не просто обладнання чи купівля техніки, а передача знань, принципів, цінностей і стратегії розвитку.
Як я оцінюю складність входу? 9–10 із 10. Франшиза – це набагато більше, ніж просто відкриття бізнесу. Це роки тестувань, аналізу та вдосконалення, а потім – масштабування.
Я дуже поважаю компанії, які розвиваються за допомогою франчайзингу, адже розумію, яка це кропітка та системна робота. Тут ти відповідаєш не лише за себе, але й за партнерів, які довірилися тобі та інвестували у твій продукт.
MixFin: Розкажіть, чи бували у вас у Біноклі факапи? Як ви із ними справлялися? Яке бізнес-рішення ви пишаєтесь найбільше, а про яке хочете забути?
Так, звісно, були. Один із найбільших випадків стався на початку розвитку компанії в Польщі, коли я вперше організовувала експорт-імпорт з України до Польщі.
Я підготувала всі необхідні документи, з’ясувала, які дозволи потрібні, замовила обладнання для відкриття першої кав’ярні в Україні (включаючи десятки кілограмів кави) і відправила водія на кордон. Проте через помилку він заїхав на митницю, де не проводився відповідний ветеринарний контроль для аналізу кави, а ще й не було ні страйків, ні черг.
Було дуже емоційно – зима 2023 року, ще й під час страйків польських фермерів, які блокували кордон. Водій зателефонував мені вночі з польського митного поста і повідомив, що каву не пропускають, і потрібно терміново переробити основні документи. Я, не розбираючись у ситуації, погодилася діяти в режимі авралу без консультацій, адже вночі важко знайти, кому подзвонити. Здавалося, що у мене лише один шанс – інакше все пропаде.
Каву десь залишили на кордоні, а документ про вилучення так і не був виданий. Я зіграла всім «на руку», адже сама переробила документи так, ніби тієї кави там і не було. В результаті водій приїхав без кави.
Пізніше виявилося, що телевізор (одне з обладнання для кав’ярні), який ми завезли, не можна було експортувати в ЄС. У Україні він коштував 100 євро, а через офіційні митні процедури повернення обійшовся нам близько 1000 євро. Проте повернення телевізора в Україну виявилося дешевшим, ніж його утилізація в Польщі.
Цей факап навчив мене багато чого, але найголовніше – він привів до співпраці з польським ростером. Зараз ми обсмажуємо каву безпосередньо в Польщі, використовуючи локальні продукти. Це не лише гарантує стабільну якість, а й є вдалою маркетинговою стратегією, адже польські споживачі віддають перевагу місцевим товарам.
Яке бізнес-рішення приносить мені найбільше задоволення? Рішення працювати з локальними виробниками. Воно дало нам високоякісний продукт і позитивно вплинуло на маркетингову стратегію, адже польські покупці більше довіряють продукції, створеній у Польщі.
А про що хочу забути? Про бездумну зміну документів уночі за проханням водія. Зараз я можу коротко і смішно описати цей випадок, але тоді це було надзвичайно стресово. Я не знала, що робити і кому дзвонити, і прийняла бездумне рішення. На щастя, все закінчилося добре, і я більше так не робитиму.
MixFin: Які ваші плани щодо подальшого розвитку «Бінокль»? Чи ще є великий ринок, чи вже вийшли на плато?
В Україні бізнес-модель цифрових кав’ярень майже досягла свого плато. У Києві майже не залишається нових місць для відкриття, адже наші кав’ярні вимагають закритих приміщень із високим потоком людей.
Такі заклади вже функціонують навіть у житлових будинках, що свідчить про повну інтеграцію моделі у міське середовище. Україна швидко підхопила цю модель, і завдяки їй з’явилися сотні нових підприємців – динаміка ринку вражає.
Польща, навпаки, є стабільнішою, проте впровадження нових бізнес-рішень тут відбувається повільніше через консервативну модель ведення бізнесу. Проте ринок залишається відкритим і не насиченим, що робить зараз ідеальний момент для входу.
Існують два напрямки:
- Якщо ви хочете спробувати себе в підприємництві в кавовій ніші без значних інвестицій, можна розпочати з цифрової кав’ярні без оренди великого приміщення, ремонту та найму барист – це простий спосіб протестувати свої можливості.
- Якщо ви бажаєте диверсифікувати доходи, кавовий бізнес як високомаржинальна ніша відкриває великі можливості.
За нашим прогнозом, можливості у Польщі залишаться актуальними ще 2–3 роки, після чого ринок, як і в Україні, може насититися. Уже зараз країни Балтії та Німеччина починають розвивати подібні моделі, тому швидкість прийняття рішень є ключовою для зайняття своєї ніші.
Якщо ви зацікавлені в можливостях мікрофраншизи у високомаржинальному ринку кави, зараз саме час звернути увагу на цей напрямок.
MixFin: Яку роль у масштабуванні бізнесу відіграє фінансова грамотність? Чи допомогла вища освіта у бізнесі, чи все ж таки теорія сильно відрізняється від практики?
Фінансова грамотність відіграє ключову роль у масштабуванні бізнесу. Коли я починала свій перший бізнес – винний простір, одним із факторів його закриття став хаос у фінансах. Це стало для мене важливим уроком, і я зрозуміла, що з фінансами потрібно працювати грамотно, приділяючи їм належну увагу та енергію.
У бізнесі є кілька базових правил, які варто враховувати:
- Не можна відкривати бізнес, використовуючи останні гроші, особливо якщо у вас немає достатнього підприємницького досвіду (а в умовах низької енергії це може призвести до краху).
- Багато молодих підприємців завищують очікувані доходи та занижують витрати, що часто призводить до виникнення касового розриву.
Фінансові показники та звіти – наш маркетинг
Кава – це не лише фізичний продукт, але й послуга. Тому надзвичайно важливо розуміти ключові фінансові показники, такі як food cost (собівартість продукції), а також вміти рахувати, читати та аналізувати базові фінансові звіти: P&L (прибутки і збитки) та Cash Flow (рух коштів).
У нашій бізнес-моделі ці показники не просто допомагають управляти бізнесом – вони є частиною маркетингової стратегії. Розширюючи мережу разом із франчайзі, ми публічно демонструємо наші фінансові звіти, щоб показати потенційним партнерам реальні цифри: оборот, витрати та чистий прибуток. Це діє як реклама, що залучає нових партнерів до франчайзингової мережі.
Наша бізнес-модель цифрових кав’ярень має мінімальні витрати, адже вона не вимагає великого зарплатного фонду для бариста або оренди просторих приміщень – достатньо одного квадратного метра в торговому центрі, лікарні чи бізнес-центрі. Проте, навіть за таких умов, без фінансової грамотності ефективно вести бізнес неможливо.
Чи допомогла мені вища освіта у бізнесі?
Моя фінансова освіта дала мені міцну основу, проте практика значно відрізняється від теорії.
У компанії «Бінокль Кава» ми активно пропагуємо фінансову грамотність, яка є критично важливою, адже наша бізнес-модель орієнтована на інвестування та диверсифікацію доходів, а не на заморожування коштів під подушкою.
Наші конкуренти – це не інші кав’ярні, а різні види інвестицій та варіанти вкладень, зокрема:
- нерухомість,
- криптовалюта,
- акції компаній.
Кожен, хто інвестує в кав’ярню, обирає між пасивним доходом від традиційних інвестицій та напівпасивним (а іноді й дуже активним) бізнесом, який може швидко окупитися.
Саме тому ми прагнемо зробити наші фінансові показники максимально прозорими.
Фінансова грамотність – це не просто управління грошима, а потужний інструмент для масштабування бізнесу та залучення партнерів.
MixFIn: Ваш останній проєкт – книга про історії українських жінок у воєнний час. Що надихнуло Вас її написати?
Це проект мого серця і душі – ініціатива, що притягує людей. Він створений жінками, для жінок і про жінок, наповнений сильною жіночою енергією.
Коли ми з Поліною, директоркою громадської організації YA TAKA та головною редакторкою книги, обговорювали, як зафіксувати історії українок, ми зрозуміли: усно передані слова з часом забудуться, а все, що записано, збереже пам’ять і вплине на майбутню історію України. Це наш спадок, наша передача інформації наступним поколінням.
Я часто згадую свою прабабусю, яка, будучи двадцятирічною дівчиною, народила мою бабусю в 1942 році в лісі, серед партизанів під час Другої світової війни. Прабабусі вже немає, і її історії так і не збереглися. Вона нічого не розповідала, мабуть, не хотіла згадувати болючі спогади, а я не приділяла їм достатньої уваги, не усвідомлюючи їхньої цінності. Тепер я розумію, що її досвід був важливим і унікальним, і мені дуже хотілося б знати більше.
У нас є шанс зберегти історії цієї війни. Ми знаємо, що з часом історія романтизується та переписується. Уже зараз деякі, хто щойно прийшов до влади (наприклад, у США) і вважають себе королями світу, стверджують, що все було інакше, намагаючись переписати нашу історію.
Лише фотографи, документалісти та журналісти здатні зафіксувати правду, щоб вона залишилася не лише для нас, а й для майбутніх поколінь як безцінний спадок.
До того ж, кожен українець може записати свою історію – у блокноті, у соціальних мережах або в нотатках. До речі, у книзі ми залишили спеціальну сторінку, де власник книги може додати свою, 61-шу історію війни.
Що мене надихнуло?
Жінки. Я обожнюю жінок різного віку, люблю спостерігати за ними, їхньою силою, красою, вольовими рішеннями. Вони надихають.
Коли з’явилася ідея написати книгу, команда сформувалася дуже швидко – до проєкту приєдналися 21 спеціалістка. Всі працювали на волонтерських засадах – це був абсолютно волонтерський проєкт. Так само легко, хоч і з певними труднощами, були знайдені героїні – 60 жінок, які поділилися своїми історіями. Серед них – дуже відомі українки, яких було непросто залучити, але вони погодилися поділитися своїм досвідом, щоб цей безцінний спадок не загубився.
Про що книга?
Ми хотіли показати різноманітний жіночий досвід у перші місяці повномасштабного вторгнення. У книзі висвітлено історії, зокрема:
- історія жінки, яка вивозила дітей за кордон евакуаційним потягом;
- історія жінки, яка взяла зброю і одразу приєдналася до ТРО чи ЗСУ;
- історії жінок, які стали волонтерками;
- історія жінки, яка готувалася народжувати, коли Київ знаходився під загрозою окупації;
- історії дружин та матерів військовослужбовців, які залишилися чекати;
- історії жінок, що опинилися в окупації та в полоні.
Все це зроблено для того, щоб читач міг з різних перспектив зрозуміти, як діяли жінки в цей драматичний період: які рішення приймали ті, що вивозили дітей за кордон на евакуаційному потязі; як діяла жінка, яка одразу взяла зброю в руки; як приймали рішення жінки, що готувалася до народження дитини в умовах загрози окупації Києва; а також, які вибори робили дружини та матері військовослужбовців, волонтерки та жінки, що опинилися в окупації чи в полоні.
Таким чином, у цій книзі ми зібрали максимально різний досвід, який допомагає висвітлити хоча б краплину того, що відбувалося на початку повномасштабного вторгнення.
Незважаючи на стан абсолютного розгублення, ми, жінки, знаходили в собі сили для рішучих дій і приймали важливі рішення за себе та за своїх рідних.
MixFin: Як ви все встигаєте? Який у вас work-life balance? Чи маєте помічника? Чи ви від природи організована людина?
Одразу скажу – ні, я не все встигаю. Я встигаю лише невелику частину того, що собі планую. Мій список справ завжди більший, ніж фізично можливо виконати.
Чи існує work-life balance?
На початку повномасштабного вторгнення я усвідомила, що для мене немає балансу – завжди існують перекоси в ту чи іншу сторону: в певний період одні сфери перебувають у ресурсному стані, а інші – просідають.
Взагалі, я – людина багатьох проєктів, завжди працювала над кількома ініціативами одночасно. Роблячи ретроспективу своєї підприємницької діяльності, я помітила, що постійно беру на себе нові проєкти, і хотіла б брати ще більше.
Я вважаю одним із ключових скілів підприємця є недивленість. Коли я подорожую чи займаюся повсякденними справами, я стаю дослідником: мені цікаво спостерігати за тим, що привертає мою увагу.
Мені дуже хочеться реалізовувати різноманітні проєкти, але коли я стала партнером компанії «Бінокль Кава», зрозуміла, що їх у мене було забагато, а багато з них – надзвичайно творчими. Тоді я вирішила прибрати зайве й зосередитися на «Бінокль Кава» та завершенні роботи над книгою, залишивши ці два основні проєкти.
Ще раз повернусь до книги: зараз ми працюємо над PR-кампанією по її просуванню. Я сама купую книги, журнали та газети, що відображають контекст цього часу, щоб зберегти пам’ять про важливі моменти. Вважаю, що кожен свідомий українець повинен мати у своїй бібліотеці видання, які документують цю епоху.
Війна закінчиться – вона точно закінчиться. Але, як я вже казала, історія може переписатися, романтизуватися або навіть втратитися. Можливо, у підручниках з історії України наші правнуки знайдуть лише один параграф, у якому не буде правди.
